Сьогодні минає 105 років від дня народження Миколи Михайловича Амосова (1913 – 2002), українського хірурга, засновника резекційної хірургії легенів і серцевої хірургії в Україні.

Микола Михайлович Амосов (1913 — 2002) — радянський та український лікар, учений в галузі медицини та біокібернетики, громадський діяч, академік Національної академії наук України (1969) та Академії медичних наук України (1993), лауреат Ленінської премії (1961), Державної премії УРСР (1978, 1988) і Державної премії України в галузі науки і техніки (1997). Директор Інституту серцево- судинної хірургії (1983 – 1988). Доктор медичних наук (1953).

Микола Амосов народився 6 грудня 1913 року в сім’ї селян. Мама була повитухою, працювала в селі Ольхове, що неподалік від міста Череповець З 12 до 18 років навчався в Череповецькій школі, потім там же в механічному технікумі. З 1932 році працював в Архангельску начальником зміни робітників на електростанції при лісопильному заводі. У 1934 році вступив до Всесоюзного заочного індустріального інституту у Москві, який закінчив з відзнакою у 1940 році. Темою для диплому він обрав проект літака з турбопаровим двигуном. Поряд із захопленням технікою Амосов цікавився медициною.

У 1935 році здібний юнак розпочав навчання в Архангельскому медичному інституті, який закінчив у 1939 році, також з відзнакою. Під час Великої Вітчизняної війни Микола Амосов працював провідним хірургом у Польовому пересувному госпіталі. Під час війни зібрав матеріали для кандидатської диссертації, яку захистив у 1948 році.

Після війни Микола Михайлович став головним хірургом Брянського облздороввідділу. В цей час він почав займатися грудною хірургією, проводив велику наукову роботу. Результати його операцій були тоді одними з найкращих у тодішньому Радянському Союзі. У 1952 році Амосов був запрошений до Київського інституту туберкульозу і очолив клініку торакальної хірургії. Саме тут, у київській клініці, з особливою повнотою розкрився його різносторонній талант хірурга та дослідника, фізіолога та інженера.

У 1953 році він захистив докторську дисертацію на тему «Резекції легень при туберкульозі». У 1955 році вперше в Україні почав лікування вад серця хірургічним методом, а у 1958 році одним з перших радянських хірургів впровадив у практику метод штучного кровообігу. У 1963 році Микола Амосов вперше у Радянському Союзі провів протезування мітрального клапана серця. У 1965 році створив і вперше у світі впровадив у практику антитромботичн і протези серцевих клапанів.

Разом з хірургією Амосов велику увагу приділяв сучасним проблемам біологічної, медичної та психологічної кібернетики. З 1959 по 1990 роки очолював кафедру біологічної кібернетики Інституту кібернетики НАН України.

З часом наукові дослідження М. Амосова, за його власними словами, сформувались в такі напрямки: • Регулюючі системи організму — від хімії крові, через ендокринну і нервову системи до кори мозку. • Механізми розуму і штучний інтелект. • Психологія і моделі особистості. • Соціологія і моделі суспільства. • Глобальні проблеми людства. 1962 р. — обраний член-кореспондентом Академії медичних наук УРСР. В тому ж році отримав Ленінську премію, обраний депутатом Верховної Ради СРСР. З 1969 р. — академік Української Академії Наук.

Академік Амосов — автор понад 400 наукових робіт, включаючи 19 монографій. Ряд монографій перевидано в США, Японії,Німеччині, Болгарії. Ним було створено цілий ряд нових методів хірургічного лікування вад серця, а також оригінальні моделі апаратів. У створеному ним Київському науково-дослідному інституті серцево-судинної хірургії підготовлено 40 докторів і понад 150 кандидатів наук, багато хто з них очолює великі наукові центри.

Микола Михайлович широко відомий як письменник. Його повісті «Думки та серце», «Записки з майбутнього», «ППГ-2266», «Книга про щастя та нещастя» неодноразово видавалися у нас в країні та за кордоном.

Помер Микола Михайлович Амосов 12 грудня 2012 року. Світла пам’ять про академіка Миколу Амосова назавжди залишиться в серцях його учнів, співробітників, багатьох тисяч врятованих ним хворих, всіх кому пощастило зустрічатися з цією чудовою людиною. Надгробок Миколі Амосову на Байковому кладовищі в м. Києві (автори-скульптори: О. Дяченко, К. Чудовський і П. Антип)

 2003 році Інституту серцево-судинної хірургії Академії медичних наук України присвоєно ім’я академіка Миколи Михайловича Амосова. Національною Академією наук України була заснована Премія НАН України імені М. М. Амосова, яка вручається Відділенням біохімії, фізіології і молекулярної біології НАН України за видатні наукові роботи в галузі кардіо- та судинної хірургії і трансплантології У 2008 році він був визнаний другим після Ярослава Мудрого великим українцем за результатами опитування громадської думки «Великі українці».

Пропонуємо Вам з 9 рецептів здоров’я від видатного лікаря:

1. В большинстве болезней виноваты не природа и не общество, а только сам человек. Чаще всего он болеет от лени и жадности, но иногда и от неразумности.

2. Не надейтесь на медицину. Она неплохо лечит многие болезни, но не может сделать человека здоровым… Больше того, бойтесь попасть в плен к врачам! Порой они склонны преувеличивать слабости человека и могущество своей науки, создают у людей мнимые болезни и выдают векселя, которые не могут оплатить.

3. Чтобы стать здоровым, нужны собственные усилия, постоянные и значительные. Заменить их ничем нельзя. Человек, к счастью, столь совершенен, что вернуть здоровье можно почти всегда. Необходимые усилия возрастают по мере старения человека и углубления болезней.

4. Величина любых усилий определяется стимулами, стимулы — значимостью цели, временем и вероятностью ее достижения. И очень жаль, но еще и характером. К сожалению, здоровье, как важная цель, встает перед человеком, когда смерть становится близкой реальностью.

5. Для здоровья одинаково необходимы четыре условия: физические нагрузки, ограничение в питании, закаливание, время отдыха и умение отдыхать. И еще пятое — счастливая жизнь! К сожалению, без первых четырех она здоровья не обеспечивает.

6. Природа милостива: достаточно 20-30 мин физкультуры в день, но такой, чтобы задохнуться, вспотеть и чтобы пульс участился вдвое. Если это время удвоить, то будет вообще отлично.

7. Нужно ограничивать себя в пище. Поддерживайте вес как минимум в соотношении рост в сантиметрах минус 100.

8. Умение расслабляться — наука, но к ней нужен еще и характер. Если бы он был!

9. Говорят, что здоровье — счастье уже само по себе. Это неверно. К здоровью так легко привыкнуть и перестать его замечать. Однако оно помогает добиться счастья в семье и работе. Помогает, но не определяет. Правда, болезнь — уж точно несчастье.