У листопаді 2007 року Генеральна Асамблея ООН оголосила 2 квітня Всесвітнім днем поширення інформації про проблеми аутизму, висловивши глибоку стурбованість неухильним збільшенням чисельності дітей, які страждають розладами аутичного спектру, у всіх регіонах світу. Близько двох тисяч українських дітей хворіють на аутизм. Такими є оцінки фахівців щодо поширення цього порушення розвитку нервової системи. 

Аутизм (грец. autos — «сам»; аутизм — «занурення в себе») — розлад розвитку нервової системи, що характеризується порушенням соціальної взаємодії, вербальної й невербальної комунікації, і повторюваною поведінкою, існують складнощі у взаємодії із зовнішнім світом, з цього приводу виникають порушення в соціалізації. 

Аутизм виявляється уже в ранньому віці та розвивається протягом життя. Серед найголовніших симптомів для діагностики такого відхилення вчені називають так звану тріаду Лори Вінг: це складнощі в сфері соціальної взаємодії; порушення у сфері вербальної і невербальної комунікації; вкрай обмежений репертуар видів активності, інтересів та повторюваний репертуар поведінки.

Уперше терміном «аутистичний» почав користуватися Єйген (Ойген) Блейлер у 1908 році для опису втечі від соціального життя, яка спостерігалась у дорослих, хворих на шизофренію. Цю самостійну проблему вперше описав доктор Лео Каннер у 1943 році у своїй ранній праці «Аутистичні порушення емоційного контакту». Саме він визначив ряд ознак, характерних для всіх аутистів:

• Крайня аутистична самотність — діти не здатні нормально налагоджувати відносини з іншими людьми, але виглядали абсолютно щасливими, коли залишались самі.
• Нездоланне нав’язливе прагнення до постійності — діти дуже розчаровувалися, коли відбувались зміни у звичайному ході подій чи обстановці.
• Чудова механічна пам’ять — діти, яких бачив Каннер, були здатні запам’ятати велику кількість абсолютно даремної інформації (наприклад, номери сторінок у предметному вказівнику енциклопедії), що абсолютно не відповідало різкому зниженню інтелекту, яке проявлялось в усіх інших сферах.
• Відтерміновані ехолалії — діти повторювали фрази, що чули, але не використовували (чи з великими складнощами використовували) мову для комунікації.
• Гіперчутливість до сенсорних впливів — діти, за якими Каннер спостерігав, дуже бурхливо реагували на певні звуки й явища, так як: шум паротягу, ліфту чи, навіть, вітру. У деяких дітей були труднощі з прийомом їжі або дивні вподобання в їжі.
• Обмеженість репертуару спонтанної активності — у дітей спостерігались стереотипні рухи, репліки, інтереси.
• Хороші когнітивні завдатки — Каннер був переконаний, що надзвичайна пам’ять і моторна спритність, що відрізняють деяких дітей, свідчать про високий інтелект, не зважаючи на те, що в багатьох із цих дітей були відмічені виражені складнощі в навчанні.
• Високоосвічені сім’ї — Каннер відмічав, що в його пацієнтів були високоінтелектуальні батьки.

Пізніше, Каннер і Аспергер, у 1952 році, зі всіх ознак як ключові складові аутизму Каннер виділив тільки дві: «Крайнє відчуження і нав’язливе прагнення до збереження одноманітності обстановки». Інші симптоми він розглядав або як вторинні відносно цих двох і ними спричинені (наприклад, послаблення комунікації), або як неспецифічні для аутизму (наприклад, стереотипії).

Часто виникає питання, де межа між особливостями характеру та патологією. Тому варто чітко розмежовувати хворобу й особливості вдачі.

Основний критерій психологічно здорової людини – здатність до комунікації, адаптації до соціальних вимог і самореалізації.

Аутизм: сигнали, що мають насторожити
Труднощі в соціальній сфері: дитина може не виявляти цікавості до ігор із дітьми чи рідними або до будь-якої іншої взаємодії.
Проблеми комунікації: можлива відсутність або затримка мовлення, дитина не повторює за дорослими звуків, не всміхається у відповідь на усмішку, не виявляє емоцій за допомогою міміки у віці понад 9 місяців, також можлива відсутність дитячого лепетання у віці 12 місяців, відсутність звичайних жестів, таких, як показування пальцем, простягання руки, щоб дотягтися або помахати на прощання, у віці один рік та більше – відсутність реакції при звертанні на ім’я . Можуть бути труднощі при контакті віч-у-віч.
Дивна поведінка (рухи, що повторюються): дитина може, наприклад, упродовж тривалого часу крутитися, розгойдуватися, лаштувати іграшки в лінію тощо.
Проблеми з моторикою: складнощі стосовно координації рухів, ходіння навшпиньки.
Сенсорні проблеми: підвищена чутливість до шуму, музики, світла, одягу, запахів, купання.

Шлунково-кишкові проблеми: діарея, закреп, вибірковість щодо їжі.

 Причини виникнення аутизму:

Причини виникнення цього розладу досконало не вивчені. Одним з видів таких розладів є аутизм, пов’язаний з генетичними відхиленнями. Проте навіть якщо захворювання обумовлено спадковими чинниками, через ген передається лише схильність до аутизму, а сам розвиток захворювання, очевидно, відбувається через інші чинники. Серед причин, які сприяють виникненню аутизму, фахівці називають:

• порушення харчування й обміну речовин (звідси метод корекції безглютеновою і безказеїновою дієтою);
• перенасичення організму важкими металами, нейротоксинами, а також деякі ліки, які вживаються при загрозі переривання вагітності (звідси — методи корекції «хелірування», детоксикація);
• інтоксикації через нейроінфекції або глистяні інвазії;
• неправильний обмін серотоніну й інших ферментів, електролітів та інших біохімічних чинників (звідси — медикаментозний метод, включаючи БАДи, амінокислоти, ферменти;
• анатомічні або функціональні порушення мозкової діяльності;
• наслідок бурхливого розвитку цивілізації: темп, стреси, нервозність;
• порушення кісткового і загального моторного розвитку (звідси — корекція хребта, нейрокінезотерапія, краніосакральна терапія, БОС-терапія);
• психологічні особливості сучасних людей (інфантилізація батьків веде до так званого психогенного аутизму).

Найважчий випадок із «внутрішніми» передумовами аутизму — це порушення генетичні, що практично не піддаються корекції, адже неможливо виправити ген у кожній клітині тіла.

Серед хлопчиків захворювання зустрічається в 3-4 рази частіше, ніж серед дівчаток.

Останні дослідження вказують, що аутизм усе частіше відносять до розряду захворювань через проблеми в довкіллі: забруднені або неякісні їжа, ліки, повітря, вода, позбавлення організму потрібних мікроелементів, вміст токсинів у навколишньому просторі, тобто, все, що оточує людину може нести у собі потенційну небезпеку — і виступати джерелом проблеми виникнення аутизму.

Над тим, чому виникає аутизм, вчені продовжують дискутувати, говорить психіатр Володимир Погорілий. «Це окрема хвороба, фахівці здебільшого схиляються до того, що має вона генетичне походження. Інтелект в аутиста збережений. Якщо пам’ятаєте фільм «Людина дощу» – один із його головних героїв – старший брат – був аутистом, але мав феноменальні інтелектуальні здібності. Такі люди потребують спеціалізованої і довготривалої допомоги, аби адаптуватися в суспільстві. Якщо їм така допомога буде надана, то вони можуть бути долучені до суспільства. Деякі можуть працювати і створювати сім’ї».

Якщо у вашої дитини аутизм, не зволікайте – дайте їй реальний шанс стати повноцінним членом суспільства й починайте лікування та психологічну корекцію вже сьогодні!