Комунальне підприємство "ЛУБЕНСЬКА ЛІКАРНЯ ІНТЕНСИВНОГО ЛІКУВАННЯ" Лубенської міської ради

Ви завітали на сайт мережі закладів охорони здоров'я Полтавської області

Сторінками життя медиків Лубенщини: ГАВРИЛОВА МАРІЯ ФЕДОРІВНА

| Прокоментуй!

Марія Федорівна народилась в далекому 1922 році в с. Конці М.Вишерського району Ленінградської області у родині звичайних селян. Після закінчення 7 класів школи в 1937 році дівчина вступила до Маловишерської школи медичних сестер. Закінчила навчання в 1939 році, отримавши спеціальність медичної сестри, та за направленням поїхала працювати  на пороховий завод в невеликому селищі під Ленінградом. Але через три роки прозвучало страшне слово «війна», і Марія Федорівна на другий день була прикликана на фронт, де потрапила в медичний санітарний батальйон у званні сержанта медичної служби. Розпочала вона цей непростий шлях учасницею Волховського фронту (1941 – 1943 рр.), потім був Степний фронт ( квітень 1943 р. – жовтень 1943 р.) і Український фронт (до кінця військових дій). Це були неймовірно важкі роки. І нам зараз складно уявити всі жахи того часу: робота під обстрілами, дні і ночі за операційним столом, операції в умовах, далеких від стерильності лікарень, нестача медикаментів, робочих рук і просто життєвих сил, виживання на межі можливостей… Та якийсь внутрішній ресурс дав Марії Федорівні шанс подолати весь цей шлях. Жінка з сумом згадує, як відступаючи з Волховського фронту, їм з подругою довелося перепливати річку Дон. І якби не нестримна жага до життя, невідомо, як би все склалося, адже плавати вона майже не вміла і сама не зрозуміла, як їй вдалося подолати водний потік. Та ж сама сила допомогла жінці подолати тиф і малярію.

Закінчила Марія Федорівна свою військову службу в званні лейтенанта медичної служби. Отримала численні нагороди, серед яких медалі «За победу над Германией», «За бойові заслуги», «За оборону Ленінграда», «За оборону Сталінграда», ордени «Орден Великой Отечественной войны», «Орден Красной звезды» (який знайшов свою хазяйку лише в 1968 році), «Орден Богдана Хмельницького».

Але війна залишила не тільки трагічний слід у житті, адже саме під час військових дій Марія Федорівна зустріла свого майбутнього чоловіка Якова Омеляновича, який перебував у повітряній рятувальній службі. У 1946 році після демобілізації він отримав направлення на роботу в залізнодорожну поліклініку міста Лубни. І так подружжя розпочало лубенську сторінку свого літопису. Жінка влаштувалась хірургічною медсестрою залізнодорожної лікарні, а в 1961 році перейшла до Лубенської районної лікарні на посаду медичної сестри хірургічного відділення, де працювала до виходу на заслужений відпочинок в 1983 році. А Яків Омелянович був одним з лікарів, які внесли безпосередній вклад в заснування шкірно-венерологічного диспансеру.

Після виходу на пенсію Марію Федорівну неодноразово запрошували до лікарні на допомогу. А зараз, маючи за плечима життєвий шлях довжиною в 97 років, вона з легким відтінком ностальгії згадує прожиті моменти та радіє тихому сімейному затишку. Поруч з нею люблячий син Арій Якович, в гості приїздить донька з Вишгороду, навідують онуки та правнуки. А Марія Федорівна оптимістично посміхається та планує відсвяткувати свій 100-й ювілей.

Спілкувалась Марта ЖАРОВА,

бібілотекар КП «ЛЛІЛ» ЛМР

Напишіть відгук

Обов'язкові поля позначено * зірочкою .