Ексклюзивне інтерв’ю заступника міністра охорони здоров’я Павла Ковтонюка 

– Як ви оцінюєте підсумки другого етапу підписання договорів із НСЗУ та укладення декларацій із пацієнтами?

– Ми задоволені тим, що динаміка хороша і щодо комунальних медзакладів, і щодо приватних. Цифри, які ми отримали, – це наш найоптимістичніший сценарій. Однак ми не розслабляємося, адже нам треба укласти ще приблизно стільки ж договорів, як і в перші два етапи. До кінця року, в грудні, розпочнеться ще один, третій етап підписання договорів із Нацслужбою – про це буде оголошено, тому до грудня медзакладам треба буде зробити “домашню роботу” й укласти договори. Крім того, медзакладам, які вже увійшли в реформу, треба буде переукладати договір на наступний 2019 рік.

– За вашими очікуваннями, вийде залучити до реформи тих, хто досі не увійшов?

– Ми думаємо, що це буде дещо складніше. У перші дві хвилі в реформу увійшли лідери, поза реформою залишилися аутсайдери, які свідомо чи несвідомо не входили в неї. Зараз ми можемо зустрітися з аутсайдерами, які матимуть якісь проблеми. Тому маємо намір одразу починати спілкуватися із регіонами. Нещодавно ми провели нараду із регіонами, щоб вони не відкладали все на останній місяць, а починали вже зараз робити те, що треба зробити.

Наступного року вже не буде іншого способу фінансування, окрім як договори з Національною службою здоров’я, і це вже відображено в нашому бюджетному запиті, це вже підтримало Міністерство фінансів, тому дуже висока ймовірність, що так і буде. Тому у медзакладів є два шляхи: або договір із Нацслужбою, або утримання за рахунок місцевої влади. Держава через субвенції надавати кошти на первинну меддопомогу не буде. Парламент має проголосувати бюджет, але в уряді таке рішення вже ухвалено.

 – А якщо хтось не встигне увійти в реформу, що з ними буде?

– Шукатимуть інші джерела фінансування.

– Як реформа розвивається за регіонами? Є проблемні регіони?

– У нас є перелік цих проблемних регіонів. У ньому, зокрема, Луганська, Закарпатська, Одеська, Сумська області. Але ситуація змінюється, зараз, у другу хвилю, наприклад, підтягнулася Сумська область, хоча на першому етапі там не підписували договорів із Нацслужбою. У нас зараз немає областей, де ніхто не уклав договорів зі Службою, але є такі, де договорів мало.

Наприклад, із тією ж Сумською областю. Дуже допомогла публікація в ЗМІ рейтингу  областей, де ми показали, хто в реформі на останньому місці. У результаті під час другої хвилі в Сумській області увійшло дуже багато закладів. Рейтинг – це хороша штука, люди його дивляться і не хочуть бути на останньому місці.

На жаль, нині не дуже радує поки що Київ.

– Чому?

– У Києві декларації уклало трохи більше ніж 30% населення, це нижче за середній рівень в Україні. Лідери, наприклад, Вінницька область, Полтавська область, де вже понад 50% людей, що підписали декларації. В середньому в Україні показник близько 40%, а в Києві менше, попри те, що договори з Нацслужбою підписані в усіх медзакладів первинки. Але за деклараціями з пацієнтами Київ назвати лідером поки що не можна.

– У чому, на вашу думку, причина?

– Поки що це для мене питання. Найближчим часом у мене будуть зустрічі із заступником міського голови та департаменту охорони здоров’я, розбиратимемося, в чому причина і що можна зробити, щоб справа пішла швидше.

– Можна сказати, що така ситуація в Києві тому, що було літо, відпустки?

– Ну, літо, відпустки були в усіх областях, але є області, які набагато краще працюють. Тому з’ясовуватимемо, можливо, це пов’язано з організацією самої мережі або з розподілом фінансів.

– Із реформуванням первинної меддопомоги все зрозуміло, за деякими оцінками, тут йдеться фактично про контроль коштів, які виділяють на первинку. А що далі буде з реформою? Які плани з вторинною (спеціалізованою амбулаторною), третинною (госпітальною) меддопомогою?

– Наші плани щодо подальшого розвитку реформи та як ми маємо рухатися далі виписані в законі про медичні гарантії. Там написано, що спочатку, в 2018 році, ми маємо запустити первинну допомогу, а зі спеціалізованою і госпітальною починати в 2019 році. У 2020-му реформа має запуститися повністю. Тому ми на наступний рік запланували два напрями роботи. По-перше, це буде запуск нової моделі фінансових відносин з амбулаторними спеціалістами, тобто зі спеціалістами, які працюють не в стаціонарі: це аналізи, інструментальне обстеження – УЗД, рентген і консультації спеціалістів. Таким чином, амбулаторна меддопомога також розпочне реформу з другого кварталу наступного року. Такі терміни встановлені головним чином через розроблення IT, ми нічого не починаємо без IT. На амбулаторному рівні буде дещо складніше, але модель, договори з Нацслужбою, плата за послуги будуть ті самі, що й на первинному рівні. Причому на амбулаторному рівні діятиме принцип плати за послугу в класичному розумінні цього слова: за аналіз, процедуру, консультацію, як звикли це бачити в приватній клініці. І так само, як і на первинному рівні, будуть відчинені двері для всіх постачальників – державних і приватних. Направлення, яке дасть сімейний лікар, надаватиме право отримати послугу безоплатно, окрім переліку послуг, які завжди будуть платні. Цей перелік незабаром з’явиться.

– Коли?

– Із початком реформи амбулаторної допомоги. І це направлення можна буде реалізувати або в комунальному, або в приватному закладі, які мають договори з Національною службою здоров’я.

Якщо сімейний лікар дає направлення на консультацію, наприклад, до отоларинголога, за цю консультацію не треба буде платити, за неї заплатить Нацслужба. Якщо ж ви вирішили піти до лора самостійно, треба буде платити. При цьому ви вибиратимете, до якого лора хочете піти. Діятиме вільний вибір постачальника, але не вільний вибір спеціаліста. Те, що вам потрібен лор, вирішує сімейний лікар, а який лор – це ваше рішення. У медзакладах, які матимуть договір із Нацслужбою, вам не треба буде платити, якщо у вас є направлення.

Реформа амбулаторної меддопомоги була одним із найбільших запитів, коли ми починали реформування. Люди йдуть до сімейного лікаря, щоб здати аналізи, звернутися до спеціаліста. У 2019 році цей етап реформи розпочнеться.

– Чи планується включення до реформи приватних лабораторій, чи безкоштовні аналізи можна буде здати лише в державних лабораторіях? 

– Розраховуємо, що приватні лабораторії також увійдуть в реформу й укладатимуть договори з Нацслужбою. Сімейний лікар виписуватиме направлення на аналізи, які можна буде здати в найближчій поліклініці або в приватній лабораторії, яка уклала договір зі Службою. І там, і там дослідження буде сплачене Національною службою здоров’я.

– Наскільки до реформи готові приватні лабораторії?

– Тут та сама ситуація, яка у нас була з первинною меддопомогою: ми проводили якісь консультації, на їхній основі є якась зацікавленість, але гарантувати результат наразі не можемо. Якщо брати приклад первинки, то ми бачимо, що досить багато приватних закладів приєдналося до реформи в другу хвилю. Також бачимо зацікавленість і на рівні приватних лабораторій, і думаю, їм буде цікаво попрацювати з Нацслужбою й отримувати гроші за таким самим алгоритмом, як і інші учасники реформи.

– Яка робота відбувається щодо розрахунку тарифів на спеціалізовані та високоспеціалізовані медпослуги? Чи будуть тарифи, озвучені під час експерименту з НАМНУ, поширені на всі клініки? 

- Ми ніколи не говорили, що ті тарифи будуть поширені на інші медичні заклади. Я раджу не рівнятися на ті тарифи з кількох причин. Перша, це Академія наук – це найвищий рівень меддопомоги, ексклюзивні послуги. Вони мають надаватися, хоча не завжди треба під час розрахунку тарифів рівнятися на специфічні випадки. Можу сказати, проект виявився не дуже успішним.

– Чому?

– Він показав, що таким закладам, як Академія наук, дуже складно працювати за новою моделлю фінансування без повноцінного запуску реформи так, як ми робимо з первинною допомогою і в майбутньому – з амбулаторною, без Національної служби здоров’я, без погодження тарифів із нею, без електронної системи, яка дає змогу здійснювати облік того, що ти робиш, послуг, які ти надаєш, без контролю тощо. Тобто з експерименту з НАМНУ (Національною академією медичних наук України) я зробив два висновки, про які, в принципі, ми здогадувалися, але це треба було підтвердити на практиці. По-перше, замовник і постачальник послуг не може бути в одній особі. Коли ми видаємо гроші академії і вона сама зі своїми інститутами укладає договір, ніякого ефективного контролю не виходить, замовник не контролює свого постачальника. У цьому проекті МОЗ було стороннім спостерігачем, Мінфін був стороннім спостерігачем, а Академія наук не була ефективним і жорстким замовником.

Другий, мій головний висновок: без IT робити реформу неможливо. Без електронної системи обліку наданих послуг ми просто працюємо наосліп. Коли ми зібралися з представниками НАМНУ підбити підсумки, це було важко зробити, оскільки як таких даних про реальні обсяги наданих послуг та їхню вартість не було. НАМНУ могла підрахувати обсяг своїх послуг, але ми не могли це ніяк підтвердити, перевірити. Ми не могли знати, яким пацієнтам їх було надано, чи було їх надано безоплатно, чи дійсно їх було надано. Були загальні показники: ми надали таких-то послуг стільки-то… І все, перевірити це просто неможливо, по-перше, тому що звіти йшли до НАМНУ, яка сама їх замовляла, по-друге, тому що ці дані збирають постфактум на папері. Чесно кажучи, не те, щоб експеримент із НАМНУ показав погані результати. Річ у тому, що ми просто не знаємо результатів. Ми витратили кошти, але точної інформації про те, які результати витрачання цих коштів, немає, ми лише фактично на віру сприймаємо ті дані, які нам надала НАМНУ.

– То експеримент із НАМНУ закінчився чи ні?

– Ще не прийнято рішення про його закінчення, подивимося, чи виділить Мінфін на наступний рік їм кошти. НАМНУ звернулася із такою пропозицією, але, на наш погляд, інститутам академії необхідно працювати з Національною службою здоров’я України, яка зможе якісно замовити послуги.

Ще одне, що ми, можливо, винесли з цього пілотного проекту, – послуги, які інститути надавали НАМНУ, фактично були не ексклюзивними, хоча у нас була домовленість, що йтиметься лише про ексклюзивні послуги, які не можна отримати в міській або обласній лікарні. Фактично в НАМНУ надавали всі види послуг. Це ще одне, чому академія не була хорошим замовником. Замовник має говорити: “Я у вас замовляю лише це”. А там відбувалося інакше: інститути надавали медпослуги і просто виставляли рахунки академії. Я упевнений, що Нацслужба краще впорається з функцією замовника. Вона визначить лише ті послуги, які не можна отримати в області або місті, визначить тарифи, замовить і проконтролює виконання в електронному вигляді. Лише за таких умов, вважаю, можна буде продовжувати роботу НАМНУ.

– Тарифи, за якими працювала НАМНУ, переглядатимуть?

– Думаю, їх варто переглянути у бік уніфікації. В якийсь момент ми втратили зв’язок із методологією розрахунку тарифів. Ті тарифи, які оплачувала академія, були зроблені за методикою, яку ми надали, але, оскільки у нас не було ніяких електронних даних, усі звіти фактично мали прийматися на віру. Або треба було проводити окремий аудит, витрачати на нього ресурс. Тому я залишаюся прибічником моделі, яку ми використали в первинній ланці і надалі використовуватимемо: замовник (НСЗУ) окремо від постачальника, і лише електронна звітність, коли виконавець знає, що йому не оплачують усе, що він робить, а оплачують те, що йому замовили.

Щодо перерахунку тарифів: їх рахуватимуть так, як мали рахувати – на основі даних референтних клінік. Із НАМНУ ми робили інакше – фактично обчислювали собівартість медпослуги і додавали вартість якогось дорогого препарату або дорогого обладнання, яке використовувалося в процесі лікування.

– Коли буде зрозумілий перелік того, що українці будуть і не будуть оплачувати на вторинному і третинному рівні?

– Перелік безоплатних і платних послуг буде затверджено з початком реформи у квітні наступного року, проект буде раніше, думаю, що на початку наступного року.

Ми зараз формуємо платний перелік, оскільки пакет безоплатної меддопомоги буде сформований за принципом “усе, окрім”. Тобто це будуть усі послуги за направленням сімейного лікаря, окрім тих, які увійдуть до переліку. І це “окрім” зараз ми якраз і формуємо. Але, безумовно, головними платними послугами будуть послуги, які надають без направлення. В Україні поширена практика, коли ти сам себе направляєш, але якщо ти сам себе направляєш, то сам за це і платитимеш. Якщо тебе направляє спеціаліст, у якого договір із Нацслужбою, то тоді заплатить Нацслужба.

– Хто бере участь у формуванні цього переліку?

– У цьому беруть участь наші експерти, серед них є експерти фінансисти та експерти з практичним досвідом. Ми хочемо сформувати такий перелік, в якому будемо впевнені. Якщо ви пам’ятаєте, ми брали на себе зобов’язання не робити платними ті послуги, від яких залежить життя, невідкладний стан. Під час формування платного переліку буде і медична експертиза, і фінансова. Над цим працює хороша команда МОЗ разом із Національною службою.

– Ми зараз говоримо про платний перелік медпослуг спеціалістів чи лікування в стаціонарі?

– Ми поки що говоримо про переліки, які будуть у спеціалістів, але ми починаємо здалеку також думати про лікарні. Лікарні – це перспектива 2020 року. У 2019 році ми проводитимемо пілотний проект у Полтавській області, щоб подивитися, яка структура послуг, які лікарні які послуги надають, щоб до 2020 року прийняти виважене рішення на основі об’єктивних даних. Це якраз буде пакет стаціонарних послуг і тарифи, за якими лікарня буде забезпечена в наявних фінансових можливостях держави.

– Чому обрано Полтавську область?

– У Полтавській області прогресивне керівництво, і більшість міжнародних проектів їде саме туди. Там є з ким співпрацювати і там підготовлене населення, адміністрація та медики. Для них не новина те, що ми їм пропонуємо, тому нам здається, здійснити пілотний проект там буде легко. Крім того, Полтавську область ми обрали тому, що вона така середньостатистична українська область: ні бідна, ні багата, ні велика, ні маленька, така досить типова, і її досвід можна перенести на якусь іншу область. Я думаю, що нам достатньо буде досвіду, який ми там отримаємо, щоб прийняти рішення про запуск механізму в усій країні.

– Протягом якого часу планується цей пілотний проект?

– Ми плануємо розпочати його у квітні 2019 року і до кінця 2019 року провести.

– Ваші плани щодо пілотного проекту закріплені якимись нормативними документами, чи є якась постанова Кабміну, наказ МОЗ?

– Перший документ, в якому буде відображено цей пілот, – це закон про держбюджет на 2019 рік. Порядок реалізації пілота буде затверджено постановою Кабміну після прийняття держбюджету.

– Які запити МОЗ підготувало до бюджету 2019 року?

– Те, що ми туди записали, – нас влаштовує, те, що нам дадуть, – подивимося. Я бюджет прокоментую, коли він буде прийнятий парламентом. Або коли хоча б уряд за нього проголосує. Зараз ще йдуть переговори, коментувати цифри передчасно. Але можна сказати, що стратегічно ми рухаємося за нашим планом.

– Фінансування на “первинці” у розмірі 370 гривень на рік за пацієнта збільшуватиметься?

– Ми поки що подали такий самий тариф і таку саму його структуру. Ми зрозуміли, що ще рано йти вперед і збільшувати тариф. Треба щонайменше рік, щоб система стабілізувалася, щоб усі звикли до цієї моделі фінансування, до того, як зараховується плата за людину, як зараховується коефіцієнт. Ми переконалися, що розмір тарифу достатній. Приватні заклади, які працюють за ним, говорять, що він абсолютно рентабельний, комунальні заклади, які перейшли на договір із Нацслужбою, отримали значно більше, ніж за субвенцією, у лікарів зросла зарплата. Тому, ми вважаємо, що тариф обґрунтований, і зараз його збільшувати немає супертермінової необхідності, а кошти краще спрямувати в амбулаторну меддопомогу. На майбутнє ми цей тариф, безумовно, підвищуватимемо, ми це декларували і зафіксували у бюджетній резолюції на три роки, але на 2019 рік діючий тариф буде збережено. Також ми не вводимо на наступний рік додаткових коефіцієнтів, щоб не плутати медичні заклади, вони мають рік попрацювати в такій системі, звикнути до неї.

– Чи розглядається механізм фінансування програми реімбурсації через НСЗУ?

– Так, є такі плани. У нас це записано в законі і зафіксована дата – 2020 рік, але ми хочемо це зробити раніше, в 2019 році, з другого або третього кварталу.

– Ви заклали це в бюджет?

– Ми передбачили це в нашому бюджетному запиті, закладати буде уряд. Ми подали таку фінансову пропозицію. Нацслужба, наскільки я знаю, готова прийняти цю програму, чом би не зробити це раніше? Це дасть переваги і пацієнтам. На сьогодні отримати ліки за програмою “Доступні ліки” можна лише в найближчій аптеці, оскільки засоби розподіляють територіально, а препарати можна отримати лише в конкретних аптеках, це не дуже зручно. Коли програму адмініструватиме Нацслужба, рецепт можна буде реалізувати у будь-якій аптеці країни, у будь-якому місті. Крім того, зможе запрацювати повноцінний електронний рецепт, який дасть Службі можливість у реальному часі контролювати призначення та споживання ліків, бачити, які препарати лікар призначає, за яких захворювань і скільки витрачається на це коштів. На сьогодні вся ця інформація збирається у величезній кількості в ручному режимі на папері, перевірити її ми не можемо, на віру сприймаємо те, що приходить із регіонів, районів, центрів первинної медико-санітарної допомоги. І ми не знаємо, це рецепти були справжні чи ні.

У 2019 році ми запустимо електронну медичну карту. Електронна карта дасть нам змогу бачити, кому виписують рецепти, чи дійсно ліки від гіпертонії виписують гіпертонікам.

– Із 1 січня чи до кінця року?

– Поки що в розробці стоїть дата 1 січня, але ми можемо запізнитися, тому що в IT ти не можеш ніколи передбачити точні дати, як і в будівництві, терміни часто посуваються. Але в плані стоїть 1 січня.

– Електронні рецепти запускатимуть у тих медзакладах, які приєдналися до реформи, чи вони будуть в усіх?

– Вони будуть в усіх закладах, оскільки ми сподіваємося, у нас на той момент уже вся первинна допомога буде в реформі.

– Наскільки на хід реформи впливають політичні події, вибори?

– Найбільше саботажу було на початку, в окремих регіонах велася така політика: реформи за місяць закінчаться, тому не робіть нічого. Транслювали міфи. Але коли Нацслужба виплатила перші реальні гроші, коли всі побачили, що система працює, саботаж припинився. Зараз саботажу ми не бачимо, ми бачимо серйозних аутсайдерів, яким треба зробити дуже багато роботи: треба прийняти рішення щодо комп’ютеризації, автономізації, виконати умови Нацслужби. Я сподіваюся, що всі встигнуть.

– Наскільки активно процес автономізації проходять медзаклади вторинного рівня?

– Помалу автономізуються, це погано, тому що вони мають автономізуватися активно, адже лише в 2018 році діє пільговий період щодо деяких неприємних процедур, які вже з наступного року стануть обов’язковими. Йдеться, наприклад, про оцінку майна, зобов’язання перед кредиторами та низку інших подібних речей. На сьогодні медзаклади звільнені від цих проблем. Наприклад, якщо у вас борги, ви можете автономізуватися, а потім за домовленістю зі своїм кредитором їх виплачувати. Але з наступного року ця пільга перестане діяти, і медзаклади змушені будуть виплатити всі борги до того, як реорганізуються. Це буде складно.

– Ви цю інформацію доносите до регіонів?

– Ми цю інформацію регулярно доносимо. На первинній ланці автономізація відбувається активно, але у медзакладах рівнів вище загрози ще не відчувають.

– Автономізовані медзаклади вже зараз стурбовані тим, що їм доведеться оплачувати комунальні платежі, зокрема й опалення, за свій рахунок. Їм доведеться це робити?

– Ні. Автономізовані медзаклади – це комунальні заклади, і їм місцеві бюджети мають оплачувати тепло та інші комунальні послуги. Це передбачено Бюджетним кодексом, це не змінюється і не залежить від організаційно-правової форми закладу. Ми постійно доносимо це до місцевої влади, але, я вважаю, що Бюджетний кодекс чиновники на місцях мають знати без нашого нагадування – це їхня пряма робота. На щастя, такі випадки, коли заклад автономізувався і місцева влада припинила йому оплачувати комунальні та інші витрати, поодинокі, але вони неприємні.

– Де такі випадки були?

– У Києві, в Коломиї, є ще кілька випадків.

– Які проблеми проявилися лише з початку реформи, які слабкі місця?

– Мене найбільше турбує, що реформа розкрила протистояння двох світів: світу радянського управління і світу ринкової економіки. І радянський світ не хоче здавати свої позиції. На практиці це проявляється в тому, що наші лікарі та пацієнти звикли ходити по струнці, було наче ручне управління. Зараз людям зі старої системи важко сприйняти якісь інші принципи, брати на себе відповідальність. Їм треба звикати до того, що будуть ринкові взаємовідносини, що клініки між собою конкуруватимуть, а роль місцевого управління охорони здоров’я буде координаційна, щоб ніде не було перекосу, вони мають бути модераторами, а не ручними керівниками. Але вони звикли, що ініціатива карана, і нічого не роблять без вказівки. Навіть оголошення про те, що можна прийти до лікаря й укласти декларацію, ніхто не вішає без вказівки згори.

– Чи треба буде вносити ще якісь законодавчі зміни для розвитку реформи?

– Ми постійно вносимо і будемо вносити зміни на рівні підзаконних актів. Нова система починає ламати стару, багато питань ніхто не може передбачити, тому змін треба багато. Інша справа, що все це на рівні підзаконних актів. Змін до законів не треба. Наприклад, приватні медзаклади зайшли в реформу, але виявилось, що видавати лікарняний або забезпечувати вакцинами вони не можуть. Вакцинація входить до переліку послуг у договорі з НСЗУ, але держава закуповує і безоплатно видає вакцини лише комунальним закладам, а приватним – ні. Ми це з’ясували вже під час реформи і зараз внесли зміну до постанови уряду, щоб приватні медзаклади могли отримувати і вакцини, і видавати лікарняні листи. Цю постанову буде ухвалено найближчим часом, зараз вона перебуває на погодженні у відомствах.

Приватні клініки і зараз можуть виписувати лікарняний, заборони їм немає, але їм не дістаються бланки лікарняних листів. У приватних клініках, де власники в хороших відносинах із місцевою владою, лікарняні можна отримати, але це відбувається в ручному режимі. Бланки лікарняних листів є джерелом ручного управління. Ми хочемо змінити порядок розподілу цих бланків, щоб виключити ручне управління. Ми це питання триматимемо на контролі, і якщо звідкись отримаємо скаргу, то реагуватимемо адміністративно. А з наступного року запускатимемо електронні лікарняні, тому бланки вже не будуть потрібні.

– А щодо вакцин?

– Щодо вакцин така сама ситуація. Приватні клініки можуть подавати “потребу” до управління охорони здоров’я, управління – до МОЗ. Управління отримуватиме повну кількість вакцин на всі клініки первинної меддопомоги, які є на його території, і приватна клініка зможе отримати свою кількість вакцин. Думаю, що ця система працюватиме.

– Які ваші очікування щодо співпраці з профільним комітетом Верховної Ради? Чи триватиме протистояння?

– Професіоналізм вимагає співпрацювати з комітетом, а ми намагаємося бути професіоналами, тому ходимо на комітет. Те, що там відбувається, не завжди відповідає нашим очікуванням. На жаль, я не думаю, що там щось принципово зміниться, тим паче перед виборами, адже ми могли б працювати набагато конструктивніше. Проте у нас є спільні досягнення, наприклад медична реформа. Але є приклади, коли дуже багато часу витрачається на неконструктивну роботу.

Я думаю, що є причина для гарного настрою, тому що реформа почала показувати результат, але є проблеми за іншими напрямами.

– Якими?

– Наприклад, програма лікування за кордоном. Вона непроста, така її природа. Якщо ми не можемо в Україні зробити трансплантацію кісткового мозку, нам доводиться стикатися з цією проблемою. Черга на лікування, висока вартість лікування – це завжди неприємно. Завжди будуть проблеми із закупівлями. Хоч би як ми ідеально ці програми реалізовували, якщо буде бажання знайти щось погане, його завжди можна знайти. Завжди можна сказати, що грошей немає, на щось їх недостатньо. Грошей ніколи не буває достатньо в медицині в жодній країні. І я не бачу передумов, що щось зміниться в співпраці з депутатами, хоча мені здається, що програма міжнародних закупівель показала свій ефект, проте її й надалі критикують. Тому ми чекаємо на продовження приблизно такого ж курсу, хоча, звісно, в глибині душі виношую мрію, що стане краще.

інформація офіційного сайту “Interfax-Україна”