Лікар, літератор, громадянин…
2016 року у видавництві міста Лубен «Інтер Парк» з’явилася на світ літературна праця Тимофеєва Сергія Олександровича «Воспоминания провинциального хирурга».
Книжка складається із двох частин, і написав її не письменник, а лікар. Та безперечно, у хірурга Тимофеєва був і неабиякий дар літератора. Він не просто вів щоденникові записи, констатуючи події і дати впродовж певного періоду свого життя, а створив справжній художньо-публіцистичний твір. Автор розкрив перед читачем двері в минуле сторічної давності і повів заплутаними стежками з кінця XIX сторіччя до 1943року. Завдяки цупкій пам’яті і величезному досвіду, він написав неймовірно цікаву книгу. Така людина – гордість Полтавського краю, Лубенщини зокрема, і всіх чесних і порядних колег провінційного, так називав сам себе Тимофеєв, хірурга.
Читач разом із автором помандрує вулицями дореволюційного Києва і Києва буремного та довгою пішою дорогою від Лубен до Хорола, він зможе проїхати в потязі водночас із «буржуазною публікою», познайомитися із колишніми Лубнами. Нашому місту своєї пори, вважай, поталанило двічі – тут жив і працював одержимий у власній галузі лікар-хірург, який врятував безліч життів, і водночас – літописець, завдяки якому дізнаємося про життя на зламі епох, на тлі епох, у вирі страшних і важливих подій нашого краю.
Перша половина минулого століття була перенасичена повстаннями, революціями, війнами, голодоморами, репресіями… І тільки така цілеспрямована людина, якою був Тимофеєв, могла вистояти, не дати засмоктати себе у вирву політичної колотнечі, зберегти в собі лікаря для людей. Він лікував «білих» офіцерів і «червоних» командирів, відомих містян і простих жителів міста, у часи Другої світової війни переховував поранених військовополонених. Його терпіла навіть загарбницька німецька влада.
Автор книжки безперечно любив Лубни і щиро зізнавався, що саме тут йому довелося поринути з головою в широку й різнопланову хірургічну роботу, бо хірург на той час у місті був один. З тривогою й біллю описує він фатальний для Лубен день 13 вересня 1943 року, коли, відступаючи, німці спалили місто. У тому полум’ї згорів і будинок лікаря з усім неоціненним хірургічним архівом, дорогоцінна бібліотека, велика колекція картин, старовинні меблі…
Спогади Тимофеєва довгий час пролежали у архівах міста, і, дякуючи упоряднику книжки Олександру Володимировичу Сиченку та його однодумцям, знайшли дорогу до читача.
письменниця Раїса Плотникова